Чи можна знімати військових і як не порушити закон

Від 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан. Станом на вересень 2026-го його знову продовжено: з 2 серпня ще на 90 діб, щонайменше до 31 жовтня. Саме в цей період змінилися не лише перевірки документів на вулиці, а й ціна необережного кадру. Закон № 2160-IX від 24 березня 2022 року доповнив Кримінальний кодекс статтею 114-2: карається вже не «погане фото», а несанкціоноване поширення даних про рух зброї, техніки чи підрозділів Сил оборони.

Для мешканця Львова це виглядає буденно: патруль на проспекті Свободи, група оповіщення біля зупинки, колона на виїзді з міста. Старі уявлення на кшталт «на вулиці можна знімати всіх» більше не працюють самі по собі. Цивільний кодекс і далі дозволяє відкриту зйомку в публічному просторі, але воєнний стан накладає окремий шар: безпека війська важливіша за зручність кадру.

Практичне питання просте: чи можна знімати військових у місті, де проходить межа між дозволеним пейзажем і порушенням, і що робити, якщо вже натиснули «поділитися».

Нормативна база воєнного стану

Суть механізму така: зйомка людини на вулиці і публікація відомостей про військове формування — різні дії з різною відповідальністю. Статті 307 і 308 Цивільного кодексу кажуть, що згода на фото припускається, якщо зйомка відкрита на вулиці, зборах чи іншому публічному заході. Окремо Конституційний Суд ще в січні 2012 року розмежував приватну особу і представника влади: на посадовця в публічному місці заборона «не знімайте мене» сама по собі не діє.

З 24 лютого 2022 року цей цивільний шар не скасовано, але його звузили акти воєнного часу. Закон «Про правовий режим воєнного стану» дає військовому командуванню і військовим адміністраціям право обмежувати роботу медіа та доступ до окремих зон. Закон «Про державну таємницю» відносить до охоронюваної інформації дані про дислокацію, переміщення, охорону об’єктів і підготовку операцій. Наказ Головнокомандувача ЗСУ № 73 від 3 березня 2022 року (з пізнішими змінами) містить перелік відомостей, які не можна розголошувати медіа: дійсні назви частин, координати, чисельність, тип техніки, плани, роботу ППО.

Кримінальний акцент — саме стаття 114-2. Частина перша карає поширення інформації про направлення й переміщення зброї та боєприпасів, якщо її не оприлюднили Генштаб, Міноборони, ГУР чи СБУ. Частина друга — поширення даних про рух, переміщення або розташування ЗСУ та інших законних формувань, якщо їх можна впізнати на місцевості. Частина третя підвищує строк, якщо дія вчинена групою, з користі, для держави-агресора або спричинила тяжкі наслідки.

Коротко. Сам факт увімкненої камери на вулиці ще не є злочином. Склад статті 114-2 з’являється, коли інформація виходить за межі вашого телефону: пост, сторіс, пересилання у Viber чи Telegram навіть одній людині суд може розцінити як поширення.

Дозволені сценарії зйомки

Результат залежить від трьох речей: що саме в кадрі, чи відкрита зйомка і чи йдеться про публікацію. Відкритий загальний план вулиці, де військові — лише частина міського руху, зазвичай не створює складу злочину. Те саме стосується працівника ТЦК або поліцейського під час виконання обов’язків у публічному місці, якщо поруч немає техніки, позиції чи режимного об’єкта.

Військовий у цивільному одягі в кав’ярні чи в транспорті юридично ближчий до будь-якої іншої людини: тут уже працює право на приватність, і крупний план обличчя без згоди ризикований цивільно, а не «військовою» статтею. Сімейне фото з рідним у формі в дворі чи на святі — інша ситуація, ніж зйомка колони. Якщо людина не виконує бойове чи спеціальне завдання, не видно частини, маршруту й техніки, кадр сам по собі рідко тягне кримінальну кваліфікацію.

Фіксація можливого порушення з боку посадовця в ЦНАПі, на вулиці чи біля ТЦК теж не заборонена автоматично. Умова та сама: у кадр не повинні потрапити дислокація, склади, техніка, схеми охорони. Це важливо для здоров’я і для доказової бази, якщо згодом доведеться пояснювати свої дії поліції.

Ризиковані кадри і об’єкти

Проблеми починаються там, де фото перестає бути «вулицею» і стає картою. Зйомка військових частин, складів, аеродромів, укріплень, позицій ППО, блокпостів «з прив’язкою» до вулиці чи орієнтира, рухомих колон із номерами й напрямком — типовий ризик за статтею 114-2 і за режимом державної таємниці. Крупний план шеврона, позивного, бортового номера, мітки на техніці чи таблички частини дає можливість ідентифікувати формування на місцевості.

Це схоже на фото трамвая на площі Ринок: загальний план нічого не видає, а знімок із номером маршруту, часом і вулицею вже дозволяє відтворити рух. Аналогія ламається швидко: трамвай не є ціллю для розвідки, а колона чи патруль — є. Тому «я ж лише для себе» не захищає, якщо файл потім іде в чат під’їзду.

Окремий шар — перешкоджання службі. Якщо оператор лізе під ноги патрулю, знімає впритул обличчя бійця без потреби і не реагує на вимогу відійти, це вже не про авторське право, а про можливу кваліфікацію за статтею 114-1 як перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період.

Приклад. Кадр із вікна маршрутки, де далеко видно кілька військових на тротуарі, і відео тієї ж групи з номерами машин, шевронами й підписом «їдуть на Сихів» — різні речі. Друге вже дає прив’язку до місцевості.

Реакція поліції та військових

На місці військові чи поліція можуть вимагати припинити зйомку, відійти, показати останній кадр. Це не завжди свавілля: якщо є підстави вважати, що фіксували об’єкт чи переміщення, уповноважені особи під час воєнного стану мають право на огляд речей. Огляд — не те саме, що гортання листування. Поверхнева перевірка не дає права вимагати пароль і читати месенджери.

Вилучити телефон «просто так» не можна. У кримінальному процесі гаджет забирають як речовий доказ: потрібні протокол, підстави, надалі — процесуальні рішення за Кримінальним процесуальним кодексом. Добровільно показати конкретне фото — одна ситуація. Примусово відібрати телефон без паперів і заборонити дзвінок адвокату — інша, і її вже можна оскаржувати.

Тут варто бути уважним: відмова показати галерею при очевидній зйомці колони може стати приводом для затримання і вже процесуального вилучення. Це не привід «перевіряти систему», а привід зупинитися. Адвокат потрібен не після скандалу в стрічці, а щойно з’являються протокол, доставлення у відділок або вимога розблокувати пристрій.

Практичний алгоритм безпеки

Дозвіл просять у тієї людини, яка в кадрі, якщо це не загальний план вулиці, і у представника командування — якщо зйомка біля частини, техніки чи пункту пропуску. «Хтось у формі кивнув» не замінює згоди командира об’єкта. Для журналіста окремий режим задає наказ № 73 і акредитація; для перехожого правила простіші й жорсткіші одночасно: не знімати те, чого не можна потім пояснити.

• Не наводьте камеру на колону, блокпост, техніку, шеврони й номери.
• Не публікуйте навіть «закритий» чат: поширенням може бути пересилання одному адресату.
• Зберігайте випадковий кадр окремо й видаляйте геомітки, час і підпис із маршрутом.
• На вимогу назвіть себе спокійно, спитайте прізвище, посаду й підставу, не сперечайтеся на проїжджій частині.
• Якщо забирають телефон — вимагайте протокол і доступ до адвоката; далі скарга до керівника підрозділу поліції, прокуратури або ДБР.

У Львові неправомірні дії можна фіксувати письмово до Головного управління Нацполіції у Львівській області, до обласної прокуратури, до Державного бюро розслідувань. Безоплатну правничу допомогу дає система БПД. Омбудсман підключається, коли йдеться про обмеження прав під час затримання, а не як «гаряча лінія для видалення сторіс».

Важливо. Видалити фото з власного телефону після законної вимоги — часто найдешевший спосіб закрити конфлікт. Видалити вже розісланий файл із чужих чатів ви не контролюєте: саме тому публікація небезпечніша за сам знімок.

Типові запитання львів’ян

Патруль на проспекті

Загальний план проспекту Свободи, де в кадрі випадково є патруль, зазвичай не заборонений. Наводити об’єктив на обличчя, зброю, позивні й маршрут пішого наряду вже не варто. Колону на кільцевій чи біля вокзалу знімати не можна: тут легко зчитується напрямок і склад техніки.

Дозвіл на зйомку

Окремого «міського бланка» для перехожого немає. Згоду дає сама людина, якщо кадр персональний. Біля військового об’єкта дозвіл дає уповноважений представник командування, а не будь-який військовий у кадрі. Офіційна публікація Генштабу чи Міноборони знімає заборону лише щодо вже оприлюдненого факту, а не щодо вашого свіжого відео з того ж місця.

Вилучення телефона

Без протоколу й процесуальної підстави забрати телефон не можна. Попросити показати останнє фото при підозрі в зйомці об’єкта — інша дія, і відмова може призвести вже до затримання. Якщо пристрій забрали «на перевірку» без паперів, фіксуйте дані осіб і звертайтеся до адвоката, поліції та ДБР; змініть паролі ключових акаунтів.

Фото вже в мережі

Самостійно приберіть допис, сторіс і файл із хмари. Напишіть тим, кому переслали, з проханням видалити. Це не гарантія закриття справи, але зменшує шкоду. Далі не коментуйте деталі місця й часу в нових дописах: кожен новий підпис може бути окремим епізодом поширення.

Практичне правило для Львова і області таке: знімати можна те, що не видає, де саме стоїть військо, куди воно рухається і чим озброєне. Патруль як частина вулиці — ще міський кадр. Колона, позиція, шеврон крупним планом і підпис із геолокацією — уже інформація, за яку стаття 114-2 передбачає від трьох до дванадцяти років залежно від частини.

Джерело: Кримінальний кодекс України, стаття 114-2 у редакції Закону № 2160-IX, чинна станом на 2026 рік.

Сьогодні, перш ніж підняти телефон біля військових, задайте собі одне питання: чи зрозуміє сторонній зі знімка, який це підрозділ і куди він іде. Якщо так — опустіть камеру. Порада не замінює консультацію адвоката у конкретній справі: кваліфікація залежить від кадру, підпису, чату і того, чи була інформація вже в офіційному доступі.