Автор Раїса Зимовець 
6 серпня 1914 року у Львові Головна Українська Рада і Українська боєва управа проголосили легіон Українських січових стрільців. На заклик відгукнулося близько 28 тисяч добровольців, але австрійське командування обмежило частину приблизно 2,5 тисячами. Форма січових стрільців тоді ще не була тією «стрілецькою», яку зараз упізнають на світлинах: перші тижні багато хто стояв у старих синіх австрійських мундирах або в тому, що встиг принести з «Сокола» чи «Січі».
Послідовність тут важлива не для красивої хронології. На одному фото 1914-го — синя блюза і звичайне кепі, на іншому 1917-го — сірий кітель і мазепинка з левом. Якщо змішати деталі з різних років, вийде костюм «взагалі з Першої світової», а не конкретний однострій легіону. Нижче — як змінювався стрій крок за кроком і де у Львові це можна звірити з експонатами, а не з листівкою.
Окремо варто тримати в голові різницю назв. Легіон УСС 1914–1918 років — галицьке формування в австро-угорському війську. Київські січові стрільці 1917–1919 років — уже інша частина, вже в армії УНР. У них інший крій і інші відзнаки. Цей текст — про легіон, який формувався зі Львова і Стрия.
1. До війни: стрій товариств, не армії
18 березня 1913 року у Львові постало товариство «Січові стрільці». До літа 1914-го по Галичині діяли десятки таких осередків разом із «Соколом» і «Пластом». Це ще не полк із інтендантством, а громадські дружини: хтось шив зелені блюзи «сокільських стрільців», хтось ходив у сірому або сіро-польовому строї, на голові — кашкет «як в англійських вояків» або капелюх.
Саме тоді з’явився прообраз мазепинки: сукняна шапка з дашком і клапанами, що сходилися спереду клином. Дизайн пов’язують із Левком Лепким і Дмитром Катамаєм. На параді 28 червня 1914 року у Львові ці шапки вже були помітні. Але це був стрій товариства, не затверджений військовий однострій. Тривав цей етап від весни 1913-го до перших тижнів війни — трохи більше року. Потрібні були власні гроші на сукно, статут і згода австрійської влади на товариство, не на легіон.
2. Серпень 1914 — весна 1915: австрійський крій, українські позначки
Після маніфесту 6 серпня добровольців збирали у Львові, далі — на збірку в Стрию. Частина повітів уже була під російським наступом, тож до місця збору дійшли далеко не всі з 28 тисяч. Легіон увійшов до складу ландверу. Зброя — переважно гвинтівка Манліхера зразка 1895 року. Обмундирування видавали з того, що було на складах: спочатку старі сині мундири, з осені — стандартний австрійський колір хехтграу, темно-сірий із блакитним відтінком.
Національне трималося на дрібницях. На кепі зліва носили синьо-жовту кокарду — «чічку» з стрічки або пряжі. На стоячому комірі кітеля зразка 1908 року — сині петлиці полкового кольору УСС. Звання позначали по-австрійськи, хоч назви були українські: стрілець, старший стрілець, далі підстаршини. На поясі — підсумки, багнет, лопатка. Замість важкого шкіряного ранця часто брали тканинні наплічники: так простіше в Карпатах.
Цей етап тривав приблизно до весни–літа 1915-го, коли легіон уже воював, зокрема на Маківці. Що потрібно було тоді: дочекатися видачі зі складу, не викидати цивільне взуття завчасно і не чіпляти на груди усі значки товариств разом — австрійський статут цього не любив. Дедлайн був простий і жорсткий: хто не встиг на збірку й огляд, до частини вже не потрапляв.
3. 1915–1916: польовий колір і комісія з шапки
З 1915 року тканина стає сіро-земляною, ближчою до фельдграу. Коміри на нових мундирах — уже стояче-відкладні. 1 вересня 1915-го легіон перевели на повне державне утримання: це означало регулярнішу видачу однострою, але не миттєву заміну всього, що вже носили на фронті. Старий кітель доходив свій ресурс поряд із новим.
10 січня 1916 року одностроєва комісія легіону — серед інших отаман Василь Дідушок і сотник Дмитро Вітовський — затвердила мазепинку за проєктом Левка Лепкого. В її основі австрійське кепі й козацькі шапки XVII–XVIII століть, спереду — характерний V-подібний виріз. У вирізі — круглий знак: лев у короні на скелі й напис «У.С.С. 1914». Носити шапку почали одразу. Офіційний дозвіл австрійського командування і пошиття державним коштом прийшли лише в січні 1917-го — майже рік розриву між «можна в частині» і «можна офіційно».
Наприкінці 1916-го в цісарській армії змінили сам мундир: кольорові петлиці зникли, на комірі з’явилися вертикальні стрічки. Для УСС це жовта і блакитна. Якщо на світлині бачите сині «паролі» — це швидше 1914–1916. Якщо жовто-сині стрічки на комірі — уже кінець 1916-го і далі.
| Період | Колір і крій | Відзнаки на комірі | Головний убір |
|---|---|---|---|
| 1913 — липень 1914 | Сірий, зелений або «сіро-польовий» стрій товариств | Знаки «Сокола» / «Січі», без армійських петлиць | Кашкет, капелюх, ранні мазепинки в «Січових стрільцях-І» |
| Серпень 1914 — 1915 | Синій австрійський, далі хехтграу, кітель М.1908 | Сині петлиці УСС | Австрійське кепі з «чічкою» зліва |
| 1916 — 1918 | Сіро-земляний / фельдграу, commір уже відкладний | Спочатку сині петлиці, з кінця 1916 — жовто-блакитні стрічки | Мазепинка з левом і написом «У.С.С. 1914» |
Джерела: матеріали Українського інституту історії моди, військово-історичний огляд на milhistory.zsu.gov.ua, публікації про однострій УСС у збірнику «Стрій»; період даних — 1913–1918.
4. 1917–1918: шапка стає обличчям легіону
Від початку 1917-го мазепинку вже шиють централізовано. Комплект виглядає так: шапка з кокардою, кітель із накладними верхніми і прорізними нижніми кишенями, валик на правому погоні під ремінь гвинтівки, штани з обмотками, черевики, шинель, пояс із австрійською пряжкою. Старшини на кепі ще якийсь час мали імперську кокарду з ініціалами цісаря — спочатку Франца Йосифа, після 1916-го Карла. Національний лев жив поруч із цісарським знаком, і це не помилка реконструктора, а норма подвійної присяги.
У Збірній станиці УСС у Відні від березня 1916-го вимагали синьо-жовту відзнаку на шапці й забороняли інші кокарди на грудях. Наприкінці 1918-го там з’явився навіть окремий синій однострій із блискучими ґудзиками — уже майже цивільно-представницький, не польовий. На фронті такого майже не носили.
Після 1 листопада 1918 року легіон став основою війська ЗУНР і влився в Українську галицьку армію. Мазепинку УГА в документі від 30 квітня 1919-го описують як восьмиклинку з клиноподібним розрізом спереду. Це вже наступна глава: той самий силует шапки, інша держава, інші погони.
Де етапи накладаються і де легко збитися
На практиці форми ніколи не змінювали «з понеділка». Стрілець міг піти в зиму 1916-го в кітелі 1908 року, але вже в мазепинці. Інший — отримати новий мундир без петлиць, але лишити старе кепі. Жінки в легіоні теж були; для них шили той самий крій шапки, не окремий «дамський» фасон.
Типовий випадок перед листопадовими урочистостями у Львові такий. Реконструктор бере синю блюзу зразка початку війни, чіпляє мазепинку 1917 року і сучасний тризуб замість лева. Виходить ефектно на площі, але змішує три шари: довоєнне товариство, фронтовий легіон і символіку вже пізніших формацій. Якщо мета — УСС 1916–1918, лишайте сірий кітель, лева на шапці й обмотки. Якщо мета — «Січові стрільці-І» 1914-го, мазепинка може бути, але без армійських петлиць і без імперської кокарди старшини.
Затягувало все одне й те саме: брак сукна, черга на складі, поранення, полон, переведення між куренями. Тому «правильний рік» на світлині краще читати не за одним елементом, а за зв’язкою: колір тканини + тип коміра + шапка + кокарда.
Що лишилося живим після легіону
Силует мазепинки пішов далі: УГА, Карпатська Січ 1938–1939 років, УПА. У 2015 році польовим кашкетом Збройних сил України знову стала мазепинка. АрміяInform прямо пов’язує цей головний убір сучасної армії з ескізом січових стрільців 1916 року: без тієї комісії в легіоні сьогоднішній кепі-кашкет виглядав би інакше.
Де у Львові звірити око з річчю
Львівський історичний музей у відділі визвольної боротьби тримає світлини, документи й уламки зброї з району Маківки, а також оригінальний кітель вояка УГА — сусіда по часу, не близнюка УСС. Галерея українського військового однострою на площі Ринок, 40, з 2002 року показувала мундири легіону УСС; приміщення передали Музею народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, тож перед візитом перевірте, чи експозиція відкрита саме цього тижня.
| Місце | Що побачите | На що звернути увагу |
|---|---|---|
| Музей визвольної боротьби (ЛІМ) | Світлини УСС, документи, зброя з Маківки, кітель УГА | Не плутати експонат УГА з одностроєм легіону 1914–16 років |
| Площа Ринок, 40 | Колекція військових мундирів ХХ століття | Уточнити графік після передачі галереї іншому музею |
| Меморіал УСС–УГА на Янівському цвинтарі | Могили, відновлені хрести 1990-х, фрагменти старих надгробків | У 2025–2026 роках тривали роботи на огорожі; дивіться режим доступу |
Джерела: Львівський історичний музей, рішення Львівської міської ради щодо галереї однострою, повідомлення про реставрацію меморіалу на Янівському цвинтарі; стан на 2025–2026 роки.
Часті запитання
Чи була в УСС повністю «українська» форма з першого дня? Ні. Національними були кокарда, сині петлиці, згодом мазепинка. Крій, ремінь, підсумки й шинель лишалися австрійськими.
- Чому на шапці лев, а не тризуб. Лев на скелі — герб Львівської землі й Галичини; тризуб у цій частині з’явиться пізніше, в інших формуваннях.
- Чи можна вдягати мазепинку на будь-який сірий кітель. Можна для сцени. Для точної реконструкції дивіться комір і рік: стоячий із синіми петлицями — раніше, стрічки на комірі — пізніше.
- Скільки часу займала «повна» заміна строю. Не місяці з календаря, а сезон-два: комісія в січні 1916-го, державний дозвіл на шапку — в січні 1917-го.
Якщо відповіді на світлині з бабусиного альбому все одно не сходиться, шукайте не «загальний тип УСС», а рік знімка, місце зйомки й деталь коміра. Це швидше, ніж сперечатися про колір сукна на вицвілому папері.
Що робити далі
Якщо готуєте шкільний проєкт або родинну розповідь — цього місяця сходіть у відділ визвольної боротьби Львівського історичного музею і випишіть три ознаки саме легіону УСС, не УГА. Квиток дешевший за каву в центрі, а плутанина з назвами після цього зникає.
Якщо шиєте стрій до річниці 1 листопада — заловіть собі період: «серпень 1914», «Маківка 1915» або «1917, мазепинка». На пошиття комплекту в ательє реконструкції закладайте кілька тижнів, не три дні до дати. Лева на кокарду беріть з написом 1914 року, не сучасний нарукавний знак.
Якщо просто хочете «побачити шапку наживо» — перевірте графік галереї на Ринку, 40, і окремо режим меморіалу на Янівському: там інколи йдуть реставраційні роботи на огорожі. На могилах не lagodьте «фотосесію в повний зріст»; однострій тут — пам’ять, не реквізит.
Якщо у вас удома лежить кепі з V-вирізом без кокарди — не поспішайте писати «оригінал УСС». Після 2015 року такі кашкети шиють масово для війська й для сцени. Без історії речі, клейма чи родинного підпису це просто крій, який витримав сто років.
Богуслава Цимбалюк