Автор Богуслава Цимбалюк 
«Стшалковська була не єдиною, хто відкрив приватний освітній заклад, але перша у Львові і на Галичині, хто відкрив приватну гімназію і ліцей для дівчат», — розповідає гідеса Роксолана Дебрянська. На вулиці Зеленій, 22 стоїть будівля, зведена понад сто років тому на фундаментах старого палацу — саме тут працювала перша приватна жіноча гімназія Галичини під керівництвом Софії Стшалковської. Сьогодні в цій будівлі розташований ліцей №6.
Звідки взялася ця школа і чому вона була особливою?
Софія Стшалковська відкрила приватну жіночу школу у Львові ще 1895 року. Спочатку це була шестикласна школа класичного напрямку, освіта прирівнювалася до гімназійної. Невдовзі виникла потреба у закладі, який готував би дівчат до вчительської професії.
«Через рік 50 дівчат, які хотіли навчатися в державній вчительській семінарії, не вступили через брак місць. Вони звернулися до Софії Стшалковської з проханням заснувати семінарію, що вона і зробила», — розповідає Дебрянська. У 1903 році Стшалковська викупила будинок на тодішній вулиці Панській, 16, щоб об’єднати заклади, а вже 1911 року розпочалося будівництво нового комплексу на Зеленій, який відкрили у 1913 році.
Школа виросла з 16 учениць на старті до 237 через десять років, а до закриття у 1939 році тут навчалося близько 800 вихованок. Мова викладання була польською, але вчилися тут і українки, і єврейки, хоча виховання велося в дусі польського патріотизму.
Що особливого було в будівлі та як вона змінювалася з часом?
П’ятиповерхову споруду проєктували архітектори Альфред Захаревич та Юзеф Сосновський. Тут було парове опалення, вентиляція, фонтани з питною водою та ліфти для господарських потреб — рідкість для початку ХХ століття. На третьому поверсі облаштували гуртожиток для учениць з інших міст.
«У кімнаті було 5 ліжок, 5 умивальників і одна ванна. Вчительки жили поряд, але у їхніх кімнатах не було ванни: вони ходили митися до дівчат і водночас стежили за порядком у їхніх кімнатах», — розповідає Дебрянська. Фасад прикрашали алегоричні барельєфи Vita та Ars роботи Зиґмунда Курчинського, а над входом розмістили мозаїчні герби Польщі, Литви та Русі, які в радянський час заштукатурили і відкрили знову лише у 2008 році.
В актовій залі зі скляним дахом колись були розкішні сецесійні розписи, які не збереглися, а в глибині сцени існувала капличка — вона є й досі, але замурована. Гімназія мала й власну астрономічну обсерваторію, звідки досі можна побачити панораму Львова з незвичного ракурсу.
Перша світова війна змінила будівлю — тут облаштували шпиталь, а російська окупаційна влада тоді ж закрила заклад. Стшалковська організувала волонтерську кухню, де щодня годували близько 1500 людей, і вже 1915 року навчання відновили безкоштовно. Після приходу радянської влади заклад зберіг функцію школи, але мову викладання змінили на російську — такою вона залишалася аж до 2019 року, коли навчання перевели на українську.
Раїса Зимовець