Автор Северин Кожушко 
Завтра у Львові відбудеться прощання з захисниками Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком, які загинули в бою з російськими окупантами.
5 вересня місто вшанує пам’ять двох бійців. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній. Уздовж маршруту колони на будівлях вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою. Міська влада закликає мешканців долучитися до церемонії та утриматися від розважальних заходів і святкувань.
Любомир Мирун
Любомир Мирун народився 23 лютого 1978 року і загинув 6 грудня 2023 року. Львів’янин навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104, згодом здобув професію продавця непродовольчих товарів у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.
Після строкової служби працював продавцем, охоронцем, експедитором, вантажником і комплектувальником. Рідні згадують його як доброзичливого, щирого й працьовитого чоловіка, який любив готувати, проводити час на природі та дбати про тварин.
У 2023 році став на захист України. Воював на Донецькому напрямку у складі військової частини А4438. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.
Андрій Никитюк
Андрій Никитюк народився 24 грудня 1968 року і загинув 29 серпня 2026 року. Навчався у львівській школі №30, закінчив біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, пізніше проходив післядипломне навчання у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького.
Після строкової служби працював у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни, у Клінічному центрі дитячої медицини, а згодом у Бельгії — в Католицькому університеті Левена, Фламандському інституті біотехнологій та компанії «Тіботек (Вірко)».
Рідні описують його як добру, інтелігентну, турботливу й оптимістичну людину. Він багато читав, любив готувати нові страви, захоплювався велоспортом, природою, тваринами, театром і культурним життям міста.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Воював на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Нагороджений пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади». У нього залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри, двоюрідний брат, племінники, похресниця та родина.
Богуслава Цимбалюк