Автор Богуслава Цимбалюк 
Назарій Гусаков — львів’янин зі спінальною м’язовою атрофією, ім’я якого у червні 2025 року опинилося в центрі кримінального розслідування щодо зборів на лікування. До того його знали в місті як людину з Левандівки, яка говорила про доступність вулиць і збирала кошти на дорогий препарат. Після публічних претензій до звітності поліція відкрила провадження, а справа вийшла далеко за межі району.
Типова ситуація виглядала так. Людина бачить відкритий збір на ліки від рідкісної хвороби, переказує гроші на картку чи криптогаманець і вважає, що допомогла закрити «дірку» в системі охорони здоров’я. У цьому випадку «дірка» вже частково закривалася міським бюджетом: з червня 2024 року Львів забезпечував Гусакова препаратом «Еврісді» (рисдиплам) у межах програми для пацієнтів зі СМА. Саме розрив між публічним збором і офіційним забезпеченням зробив історію гучною.
Нижче — хто він, що саме сталося влітку 2025-го, чому справу ставили в один ряд з іншими скандалами року, що це змінює для мешканців Львова і де розслідування стоїть станом на осінь 2026-го.
Хто такий Назарій Гусаков
Назарій Олегович Гусаков народився 7 квітня 1994 року у Львові. Діагноз спінальної м’язової атрофії (СМА) — рідкісного генетичного захворювання, яке поступово послаблює м’язи — поставили близько року життя. З віком він втратив більшість рухових функцій, пересувався на кріслі колісному; за офіційними даними міського управління охорони здоров’я, у нього СМА 2-го типу, генетично підтверджена в Україні. Тривалий час жив на Левандівці з дідусем і бабусею; мати і сестра — в Мілані.
До скандалу його ім’я вже було в міських новинах. У червні 2024 року міський голова Андрій Садовий публічно передав першу партію ліків, на які з бюджету виділили 3,5 млн грн: 14 флаконів рисдипламу. Ще 14 флаконів надала компанія-виробник, пізніше надійшли препарати з державної закупівлі. Гусаков адміністрував групу «Чим живе Левандівка», говорив про інклюзію, читав лекції, збирався в подкастах. Сам він називав себе менеджером з комунікацій кіберспортивної команди NAVI; журналістські перевірки це формулювання ставили під сумнів і описували допомогу команди як фінансову підтримку важкохворому, а не штатну роботу.
У Львові клінічно підтверджену СМА в дорослого на той момент фіксували саме в нього — і саме під нього у 2024-му розширили міську програму, яка раніше покривала переважно дітей. Це важливо для здоров’я: без постійного прийому рисдипламу перебіг хвороби прискорюється. Водночас саме статус «єдиного відомого дорослого пацієнта» зробив його публічним обличчям програми і водночас — центром зборів у соцмережах.
Події червня 2025 року
Скандал почався не з суду, а з відсутності зрозумілих звітів. 17 червня 2025 року в мережі X з’явилися дописи про те, що Гусаков не відповідає на запитання, куди пішли зібрані на лікування гроші. Журналістка Ольга Худецька та інші дописувачі вказували на повторювані фото флаконів, розбіжності в заявлених кількостях препарату і криптогаманці з великим оборотом. Мер Львова тоді публічно нагадав: уже рік місто безоплатно видає йому «Еврісді» — за медичним висновком по три флакони на місяць, тобто 36 на рік.
Сам Гусаков звинувачення у шахрайстві відкидав. Він казав, що місто дає менше, ніж потрібно (називав орієнтовно 40 флаконів на рік проти 28, які згадував як отримані), що ліки іноді купував неофіційно дешевше, а крім препарату є реабілітація, догляд, харчування і щомісячні витрати на рівні 250–300 тис. грн. Поширена помилка в такі дні виглядає так: люди сприймають будь-яке питання до звіту як «наїзд на хворого». Закінчується це тим, що замість документів з’являється хвиля захисту або хвиля звинувачень — і ні те, ні інше не замінює виписки з рахунків. Правильний крок у такій ситуації один: окремий рахунок збору, чеки на кожну статтю витрат і чітке розділення міської програми та приватних донатів.
- 13 червня 2025 — Гусаков виїхав з України; пізніше підтвердив перебування в клініці San Raffaele в Мілані.
- 17–20 червня — публічний розбір зборів; міська влада підтверджує безоплатне забезпечення ліками з червня 2024-го.
- 22 червня — президент Володимир Зеленський заявив про перевірку інформації зі зборів; Нацполіція відкрила два провадження: за статтею про шахрайство і за статтею про легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом.
- 27 червня — обшуки у Львові та Києві за місцями проживання Гусакова та людей, через картки яких надходили кошти; затримали довірену особу.
- 24 липня 2025 — підозра заочно: за версією слідства, понад 1,3 млн грн від фізосіб і юросіб пішли не повністю на лікування, а також на особисті потреби, азартні ігри та криптовалюту.
Цифри в публічному полі розходилися і далі. Слідство говорило про тисячі транзакцій на суму понад 100 млн грн і про майже 104 млн грн зборів з 2020-го до кінця червня 2025-го; до підозри спочатку внесли 1,3 млн грн як підтверджені збитки конкретних потерпілих. Окремо журналісти описували криптогаманці з оборотом у мільйони доларів — ці суми не варто автоматично ототожнювати з «украденими донатами»: частина операцій, за різними версіями, могла бути транзитом. Остаточну кваліфікацію дає суд, а не стрічка новин.
Важливо. Підозра — це версія слідства, а не вирок. До рішення суду Гусаков залишається підозрюваним. Водночас і міська програма, і факт виїзду 13 червня, і відкриття справ 22 червня підтверджені офіційними заявами, а не чутками.
Паралель зі справами генералів
Прямого процесуального зв’язку між справою Гусакова, арештами генералів початку 2025 року і так званим міндічгейтом немає: це різні епізоди, різні статті й різні органи. Їх ставили поруч з іншої причини. У підсумках року видання на кшталт BBC News Україна перелічували їх як серію ударів по довірі: військова відповідальність, оборонні й політичні скандали, і окремо — історія зі зборами, у якій фігурували публічні люди, журналісти й військові як донатори та амбасадори збору.
Роль «міндобранців» і генералів у розслідуванні Гусакова — не роль фігурантів його справи. Вони опинилися в одному інформаційному полі: президент коментував збори на Банковій, поліція вела справу централізовано, а суспільство читало все це як одну хвилю «хто і як розпоряджається чужими грошима під час війни». Для розвитку подій це мало практичний ефект. Справу швидко забрали на національний рівень, допитали сотні людей, а дискусія змістилася з Левандівки на правила благодійності в усій країні.
Як буває на практиці: людина з фронту або родина військового бачить знайоме обличчя в стрічці, переказує 500 чи 5 000 грн «на флакон» і не перевіряє, чи той самий препарат уже закуповує громада. Рішення тут емоційне, не бухгалтерське. Результат — після викриття частина донаторів відчуває себе не жертвою шахрайства в юридичному сенсі, а учасниками системи, де довіра заміняє звіт. Саме тому справа стала не лише кримінальною, а політичною за тоном, хоч склад злочину, який інкримінують, стосується конкретних переказів і конкретних потерпілих.
Наслідки для Львова і області
Для Львова справа вдарила в чутливе місце: місто саме зробило Гусакова обличчям програми допомоги дорослим зі СМА. Публічна передача ліків у 2024-му виглядала як доказ, що громада вміє закривати орфанні потреби. Коли з’ясувалося, що паралельно тривали великі приватні збори, частина мешканців почала питати не лише про нього, а про будь-яку міську допомогу «на камеру».
Довіра до місцевих установ постраждала нерівномірно. Управління охорони здоров’я показало механізм: декларація, генетичне підтвердження, три флакони на місяць, закупівлі з міського бюджету, внесок виробника, державна поставка. Це зменшило простір для теорій, нібито «місто нічого не давало». Водночас лишилося питання контролю: чи відстежувала громада, що отримувач програми далі збирає кошти на той самий препарат у відкритому доступі. Відповіді у вигляді окремого міського аудиту зборів публічно не було — і саме цю прогалину люди сприйняли як слабкість системи, а не лише як провину однієї людини.
Коротко. Наслідки для області практичні: обережність до зборів на картку фізособи, запит на прозорі реєстри пацієнтів орфанних програм і окремий рахунок, якщо громада вже оплачує курс. Іміджева шкода — вторинна порівняно з тим, скільки людей перестали донатити навіть перевіреним ініціативам.
Окремий ефект — на інших пацієнтів зі СМА і родинах дітей, які стоять на програмах. Після гучної справи будь-який новий збір у Львівській області читають через призму «а чи не другий Гусаков». Це несправедливо до тих, хто звітує щотижня, але так працює суспільна пам’ять: один непрозорий кейс підвищує планку доказів для всіх.
Стан справи у 2026 році
У березні 2026-го Гусаков повернувся з Італії. Генпрокурор Руслан Кравченко повідомив про зміну підозри: кваліфікація лишилася тією самою, але коло потерпілих зросло з 34 до 96 осіб, а сума збитків — з 1,3 млн до 2 млн грн. 26 березня Печерський районний суд Києва обрав нічний домашній арешт з 22:00 до 06:00, зобов’язав здати закордонний паспорт і не залишати Львів без дозволу слідства. Прокурор просив цілодобовий арешт; захист навів потребу в вентиляції легень і прогулянках. Адвокатка Наталія Бельдій тоді казала BBC News Україна, що він визнає провину; деталей угоди зі слідством публічно не розкривали.
22 травня 2026-го нічний арешт продовжили ще на два місяці. У червні адвокатка описувала різке погіршення стану: ступінь м’язової активності — фактично нуль, при збереженій свідомості й мовленні. 20 липня генпрокурор оголосив нову підозру — у легалізації майна, одержаного злочинним шляхом. За версією слідства, через біржі Binance і WhiteBIT, стейблкоїн USDT і понад 1170 карток третіх осіб пройшли операції на 162,5 млн грн; це підтверджено судовою експертизою. Підтверджені збитки потерпілих лишилися на рівні понад 2 млн грн. Кравченко заявив, що підозрюваний співпрацює і повністю визнає вину, досудове розслідування за шахрайством і легалізацією в особливо великих розмірах завершено, після відкриття матеріалів захисту акт скерують до суду. Станом на вересень 2026-го публічного вироку немає.
Приклад. Якщо ви у 2023–2025 роках переказували кошти на збір Гусакова і маєте квитанцію, зверніться до Головного слідчого управління Нацполіції як можливий потерпілий або свідок. Сума в підозрі зростає лише за тими, кого ідентифікували й допитали; без заяви ваш переказ може лишитися в загальній масі транзакцій і не увійти до цивільного позову.
Практичний порядок на сьогодні такий. Перевірте, чи ваш платіж проходив на іменну картку, «банку» чи криптоадресу; збережіть виписку. Не плутайте міську програму з приватним збором: перша йде через управління охорони здоров’я і поліклініку, друга — через оголошення в соцмережах. Якщо збираєтеся допомагати іншому пацієнту зі СМА у Львові, спершу з’ясуйте в управлінні охорони здоров’я, чи людина вже в програмі і який обсяг препарату їй офіційно відпускають. Три флакони на місяць у 2024–2025 роках для дорослого пацієнта громада вважала медично обґрунтованою нормою; будь-яка більша цифра в оголошенні потребує окремого висновку лікаря, а не скріншота з чату.
Для міста правило з цього випадку просте. Публічна допомога не скасовує обов’язку звітувати за приватні донати, а хвороба не замінює бухгалтерію. Поки суд не оголосив вирок, варто стежити за ухвалами Печерського суду і не плутати моральну оцінку з юридичною. Якщо наступного разу побачите збір «на той самий флакон», який уже купує бюджет — зупиніться на кроці перевірки, а не на кроці переказу.
Северин Кожушко