Автор Богуслава Цимбалюк 
Завтра у Львові прощатимуться з Героями Віталієм Бехарським, Андрієм Сідляром та Романом Мигалем. Вони загинули у боротьбі з російськими загарбниками. Про це повідомило джерело.
Прощання з Андрієм Сідляром розпочнеться о 09:30 у храмі Всіх Святих Українського Народу на вулиці Симона Петлюри, 32. Чин похорону воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання.
Віталія Бехарського та Андрія Сідляра поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Романа Мигаля поховають на кладовищі у Сокільниках. На будівлях уздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.
Міська влада закликає долучитися до церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Життєві шляхи захисників
Віталій Бехарський народився 13 червня 1975 року і загинув 6 жовтня 2025 року. Він був львів’янином. Навчався у ліцеї «Сихівський», згодом — у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій». Пізніше здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» і закінчив військову кафедру. Працював у сфері торгівлі, мав власну справу.
Зі слів рідних, Віталій був добрим, щирим, позитивним, відповідальним, турботливим, завжди приходив на допомогу. Захоплювався футболом та нумізматикою. У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України. У нього залишилися батьки, двоє синів, дружина та родина.
Андрій Сідляр народився 31 липня 1971 року і загинув 11 грудня 2025 року. Він уродженець села Побужани Львівської області. Навчався у середній загальноосвітній школі №72 міста Львова. Здобув професію столяра із виготовлення художніх меблів у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва». Проходив військову строкову службу.
Працював водієм у 30-й державній пожежно-рятувальній частині Сихівського районного відділу Головного управління ДСНС України у Львівській області, згодом — заступником завідувача господарства у вищому приватному навчальному закладі «Львівський медичний фаховий коледж „Монада“». Пізніше працював різноробочим при парафії Всіх Святих Українського Народу УГКЦ міста Львова.
Зі слів рідних, Андрій був творчою, відкритою, щирою та різнобічно обдарованою людиною. Відзначався працьовитістю, відповідальністю, майстровитістю та любов’ю до життя. Мав хист до малювання, вирізнявся практичністю та вмінням знаходити підхід до різних справ. Легко знаходив спільну мову з людьми, був приємним у спілкуванні та відкритим до нових знайомств. Любив природу, риболовлю, катання на велосипеді та активний відпочинок.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність на Донецькому напрямку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». В Андрія Сідляра залишилися дружина, донька, син та родина.
Роман Мигаль народився 16 вересня 1978 року і загинув 10 вересня 2026 року. Він уродженець села Сокільники Львівської області. Навчався у середній загальноосвітній школі №32 міста Львова, згодом — у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Зі слів рідних, Роман був доброю, турботливою, оптимістичною, відповідальною, товариською та комунікабельною людиною, щирим і відкритим у спілкуванні, мав багато друзів. Проходив військову службу у підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України. Згодом продовжив службу у Західному територіальному управлінні Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Із 2014 року боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Луганському та Південно-Слобожанському напрямках у складі 3-го спеціального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», почесною відзнакою «Хрест – Завжди вірний», відомчою відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «Ветеран служби» та відзнакою «За службу державі». У нього залишилися батьки, сестра, дружина, дві доньки та родина.
Мілана Явор