Вячеслав Зінченко: кого судять у Львові і за що

Вячеслав Зінченко — уродженець Дніпра 2006 року народження, якого з літа 2024-го судять у Львові за обвинуваченням у вбивстві мовознавиці й колишньої народної депутатки Ірини Фаріон. Станом на 25 вересня 2026 року вироку немає: 17 вересня Шевченківський районний суд Львова завершив дебати й пішов у нарадчу кімнату.

Це не посадовець міської чи обласної ради. Його ім’я потрапило в розмови львів’ян через кримінальну справу, яку розглядають у міському суді понад рік, і через те, що подія сталася у житловому дворі на вулиці Масарика. Обвинувачений провину не визнає. Поки суд не оголосив рішення, він залишається саме обвинуваченим, а не засудженим.

Для мешканця Львова практичний сенс цього прізвища такий: відкритий процес іде в Шевченківському суді, запобіжний захід неодноразово продовжували без права застави, а прокурори просили довічне ув’язнення. Нижче — що перевірено з матеріалів справи й судових засідань, без домислів про вину.

Яке відношення він має до Львова

В’ячеслав Федорович Зінченко народився 3 квітня 2006 року в Дніпрі. Навчався в гімназії № 62, грав у дитячо-юнацьких футбольних командах міста, зокрема за МДЮСШ. Після школи вступив на заочне відділення факультету журналістики Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Батько Федір — військовослужбовець, мати Олена опікувалася побутом сина в Дніпрі.

До Львова він приїжджав не як чиновник і не як місцевий депутат. На початку 2024 року тут закінчив курси оператора безпілотника й отримав сертифікат. Батьки в суді казали, що син хотів іти в ЗСУ, а навчання на оператора БпЛА розглядалося як реальніший шлях, ніж піхота без підготовки. У липні 2024-го він знову був у місті: за версією слідства, орендував кілька квартир послідовно й виїхав після 19 липня.

Публічну посаду у Львівській міській раді, обласній адміністрації чи комунальних підприємствах він не обіймав. У молодшому віці був пов’язаний із молодіжним крилом «Правого сектору» в Дніпрі; за словами сторони захисту й матері, з організації вийшов ще 2022 року. Це біографічний факт зі свідчень, а не місцева кадрова історія.

Коротко. У Львові Зінченко був слухачем курсів оператора БпЛА і пізніше фігурантом кримінальної справи. Місцевої владної посади за ним немає. Усі рішення щодо нього ухвалює суд, а не міськрада.

Що саме йому інкримінують

19 липня 2024 року Ірину Фаріон поранили у дворі будинку на вулиці Масарика. Того ж дня вона померла в лікарні. 25 липня підозрюваного затримали в Дніпрі, наступного дня Галицький районний суд Львова обрав тримання під вартою без права застави. Ім’я оголосили вже на відкритому засіданні.

25 грудня 2024 року слідство змінило кваліфікацію й скерувало обвинувальний акт до суду. За даними Нацполіції, йдеться про умисне вбивство особи у зв’язку з виконанням нею громадського обов’язку з мотивів національної нетерпимості та про незаконне поводження зі зброєю — пункти 8 і 14 частини 2 статті 115 та частина 1 статті 263 Кримінального кодексу. За такою сукупністю прокурори просили довічне позбавлення волі.

Розгляд по суті в Шевченківському районному суді почався 13 лютого 2025 року. Головуючий — суддя Петро Невойт. Обвинувачений вину заперечує. Донька загиблої Софія Особа заявила цивільний позов на 15 мільйонів гривень. Саме це число варто розкласти: це не штраф держави і не «тариф суду», а вимога компенсації моральної шкоди від потерпілої сторони. Суд може задовольнити позов повністю, частково або відхилити — і лише після вироку в кримінальній частині це матиме силу виконавчого документа.

Джерело: офіційні повідомлення Національної поліції та Офісу генерального прокурора, хроніка судових засідань Суспільного, липень 2024 — вересень 2026.

Процес кілька разів зривався через зміну захисників. У Зінченка були адвокати Ігор Сулима й Володимир Вороняк, пізніше Лариса Криворучко (їй зупинили право на адвокатську діяльність до червня 2027-го), потім Діана Кара. У квітні 2026-го він сам відмовлявся від захисників перед дебатами. У вересні засідання переносили через неявку адвокатки — суд усе одно довів дебати до кінця.

Важливо. До оголошення вироку закон вважає людину невинуватою. Переказ матеріалів слідства — це версія обвинувачення, а не встановлений судом факт. Повторювати в соцмережах «він убивця» до рішення колегії — уже не новина, а власна оцінка, за яку відповідає той, хто її поширює.

Чим це стосується звичайного мешканця

Прямого впливу на тариф за тепло чи на маршрут автобуса ця справа не має. Вплив інший і цілком побутовий. Убивство сталося не на мітингу й не в кабінеті, а в дворі житлового будинку. Після цього сусіди на Масарика місяцями жили з камерами, слідчими діями й напливом журналістів. Для решти міста це нагадування: гучна політична фігура може жити в звичайному під’їзді, і безпека двору — не абстракція з брифінгу.

Суд відкритий. Мешканець може потрапити на засідання в межах місць у залі, без права знімати все підряд і без гарантії, що чергове засідання взагалі відбудеться в зазначений день. Біля суду періодично збиралися і ті, хто вигукував «довічне», і ті, хто вимагав звільнення. Для людини, яка просто йде на роботу поруч, це зайве скупчення силовиків і натовпу, а не «міська атракція».

Окремо стоїть питання довіри до слідства. Сторона захисту й батько обвинуваченого публічно казали, що знаряддя злочину не знайдене, а частина експертиз, на їхню думку, слабка. Обвинувачення наполягає на сукупності доказів, включно з перебуванням у місті, орендою житла й цифровими слідами. Розбирати ці суперечки замість суду немає сенсу: саме для цього колегія і пішла радитися.

• якщо живете поблизу місця події — фіксуйте лише те, що стосується вашого будинку (пошкодження, сторонній транспорт), і не «допомагайте слідству» чутками в чатах ОСББ;
• якщо хочете бути в залі — дивіться розклад Шевченківського суду на конкретну дату, бо переноси були нормою;
• якщо бачите відео «з місця злочину» без джерела — не пересилайте: частина роликів 2024 року вже була обрізана або підписана навмання.

Ці три пункти не замінюють вирок. Вони лише зменшують шанс, що ви самі станете рознощиком недостовірної деталі, якої потім не відкрутиш.

Що про нього варто знати зараз

На кінець вересня 2026 року Зінченку 20 років. Він понад два роки під вартою без права застави: суд раз за разом продовжував арешт на 60 діб. Це не «вирок на два роки», а запобіжний захід, який рахують окремими шматками. 60 діб — стандартний строк продовження тримання під вартою в такій категорії справ. Його змінюють не тарифом і не рішенням мера, а ухвалою суду за клопотанням прокурора.

Роль особи в публічному полі змінилася лише процедурно. Спочатку це був підозрюваний без названого прізвища, потім фігурант із біографією футболіста й курсанта БпЛА, тепер — обвинувачений, щодо якого колегія вже радиться над вироком. Нової посади, нового міста реєстрації чи політичної кар’єри тут немає. Є очікування рішення першої інстанції й висока ймовірність апеляції незалежно від того, яким буде текст.

Обмеження даних такі. Частина матеріалів закрита. Деякі деталі з телефону й листування цитували адвокати потерпілої сторони в медіа; сам обвинувачений і його батько частину цих формулювань заперечують. Розбіжність між версією слідства й версією захисту в цій справі не зникла навіть на фініші дебатів. Поки немає повного тексту вироку, будь-яке «вже всім зрозуміло» — це розмова на кухні, а не юридичний факт.

Приклад. Якщо завтра оголосять вирок, для мешканця Львова порядок дій простий: прочитати резолютивну частину (винний чи ні, який строк, що з цивільним позовом), а не заголовок у стрічці. Апеляцію подають у строки, які суд озвучить у залі. До набрання рішенням законної сили ні тариф, ні графік транспорту, ні пропускний режим у вашому дворі автоматично не зміняться.

Сьогодні варто зробити одну конкретну річ: якщо ви стежите за справою не з цікавості до чужого прізвища, а тому що живете в цьому місті, — перевіряйте дату наступного оголошення на сайті Шевченківського районного суду, а не в переказах чатів. Нарадча кімната не має фіксованого «тарифу днів». Вирок можуть зачитати як за тиждень, так і пізніше. Усе, що до того подають як остаточну правду, ще не є рішенням суду.