Автор Северин Кожушко 
Вулиця Бандери Львів — це міська вісь на межі Галицького та Франківського районів: вона починається від вулиці Коперника і доходить до площі Кропивницького та Городоцької, зі сходу обмежуючи історичну місцевість Новий Світ. Протяжність — близько 1,3 км.
Типовий випадок такий. Ви виходите з боку Коперника і чекаєте звичайного коридору «від центру до вокзальної сторони». Натомість за кілька хвилин з’являються вежі колишнього костелу, довгий фронт Політехніки, сецесійні фасади й щільний студентський рух. Помилка тут одна: дивитися лише на головний корпус університету і вважати решту вулиці «просто дорогою».
Характер вулиці Степана Бандери складають не враження, а конкретні межі, номери будинків і шари перейменувань. Нижче — як її читати на місцевості, не плутаючи площу в кінці з самою вулицею і не змішуючи перевірені дати з чутками.
Де проходить вулиця Степана Бандери
Вулиця лежить на межі двох районів і водночас є східним краєм Нового Світу. Початок — від Коперника, біля площі Маркіяна Шашкевича. Кінець — перетин із площею Кропивницького та Городоцькою. Саме там, уже на площі, а не «посередині кварталу», стоїть пам’ятник Степанові Бандері, відкритий 13 жовтня 2007 року.
Коротко. Це не кільцева чи набережна, а пряма міська смуга між Коперника і Городоцькою. Якщо шукаєте пам’ятник, орієнтуйтеся на площу Кропивницького в кінці вулиці, а не на головний корпус Політехніки.
До неї прилучаються, зокрема, вулиці Ірини Калинець, Петра Дорошенка, Михайла Вербицького, Генерала Чупринки, Професорська, Політехнічна, Глибока, Архітекторська, Сергія Єфремова, Старосольських, Євгена Коновальця, Русових, Володимира Антоновича, Митрополита Андрея, Митрополита Ангеловича, Героїв УПА, Юрія Федьковича та Шептицьких. Цей перелік важливий не як маршрут, а як сітка: більшість помітних будівель читається саме на перехрестях, а не «десь уздовж».
На плані міста 1750 року на цьому місці вже позначена дорога: нею проходила межа між Галицьким і Краківським передмістями. Тобто лінія вулиці старша за більшість кам’яниць, які ви бачите сьогодні.
Місця, що формують характер вулиці
Забудова переважно кінця XIX — початку XX століття: сецесія та еклектика, з окремими старшими сакральними обсягами. Вулицю легко розпізнати не за вивісками, а за трьома великими плямами — університетською, храмовою й адміністративно-меморіальною.
Університетський і храмовий фронт
Головний корпус Національного університету «Львівська політехніка» стоїть під № 12. Будівлю відкрили 1877 року; проєкт і технічний нагляд — Юліан Захаревич, скульптурне оздоблення — Леонард Марконі, розписи інтер’єру — Ян Матейко. Це неоренесансний обсяг, який задає масштаб усій середній частині вулиці: довгий фасад, регулярні вікна, університетський двір за ним.
Поруч, під № 14, — будівля Львівської академічної гімназії. З 1906 року тут діяла гімназія; до 1939-го це була єдина державна гімназія з викладанням українською мовою. Під № 11 — школа № 3, колишня школа святої Марії Магдалини, зведена 1883 року за проєктом Юліуша Гохберґера.
Колишній костел святої Марії Магдалини — № 8. Мурований храм почали зводити на початку XVII століття; у 1753–1758 роках його розбудував Мартин Урбанік. Нині в будівлі працює Львівський органний зал. Дві вежі з боку вулиці — найшвидший візуальний орієнтир на відрізку між Коперника і Політехнікою.
Адміністративні й меморіальні адреси
Під № 1 — колишні казарми жандармерії 1890-х років за проєктом Юзефа Каетана Яновського. До комплексу примикає колишня політична в’язниця, відома як «Тюрма на Лонцького». З 2009 року тут діє Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів. Вхід до музею — з вулиці Ірини Калинець, не з проїзної частини Бандери.
- № 2, 4, 6 — сецесійні будинки 1909 року, проєкт Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича, будівництво фірми Івана Левинського.
- № 3 — колишня будівля Нафтового банку, 1910 рік, фірма Едмунда Жиховича за проєктом Адольфа Піллера.
- № 30–32 — колишній комплекс монастиря святої Терези середини XIX століття, пізніше навчальні приміщення Політехніки.
- Площа Кропивницького — пам’ятник Степанові Бандері: фігура заввишки 7 м і стела української державності; скульптор Микола Посікіра, архітектор Михайло Федик.
Разом ці адреси пояснюють, чому вулиця не виглядає «одною темою». На короткій відстані сусідять університетський кампус, храм XVII століття, сецесійна житлова лінія і будівля силових установ із меморіалом. Якщо запам’ятати лише № 12, картина буде неповною.
Як вулиця змінювалася разом із містом
У XVIII столітті землі вздовж майбутньої вулиці належали Чорторийським; на початку XIX століття частину маєтку отримали Сапеги. Власна назва з’являється близько 1840 року — Новий Світ; та сама назва закріпилася за дільницею на захід від дороги. Суцільна кам’яна забудова пішла в останній чверті XIX століття, після рішення ставити тут новий корпус Технічної академії.
Перейменування працює як шар фарби на тій самій стіні: табличка змінюється швидше, ніж фасад. Аналогія зупиняється там, де змінювалася не лише вивіска, а й функція будинку — казарми стали управлінням, костел отримав концертну залу, монастирські корпуси увійшли до університету.
Підтверджена послідовність назв така. 1840–1886 — Новий Світ. 1886–1940 — Леона Сапеги. Липень 1940 — серпень 1941 — Комсомольська. Коротко 1941-го знову Сапеги, далі до липня 1944-го — Фюрстенштрассе. Після війни — Сталіна (до 1961-го), потім Миру. 17 квітня 1992 року вулиці надано ім’я Степана Бандери.
Важливо. Дати назв і дати будівель не збігаються. Головний корпус Політехніки відкрили 1877 року ще на вулиці Новий Світ / Сапеги; пам’ятник 2007 року стоїть уже на площі в кінці нинішньої вулиці Степана Бандери. Плутати ці шари — найчастіша помилка в довідках.
У 1894 році вулицю забрукували й пустили нею електричний трамвай, що зв’язав вокзальний напрямок зі Стрийським парком під час Крайової виставки. Відтоді профіль вулиці закріпився: широка проїзна частина, рейки, периметральна забудова. 28 вересня 2020 року почалася реконструкція; 18 грудня 2021-го вулицю знову повністю відкрили для проїзду. За даними Львівської міської ради, роботи коштували 209,5 млн грн: оновили колії й мережі, зробили суміщені смуги, велосмуги, тактильне покриття на тротуарах і паркувальні «кишені».
На що зважити під час прогулянки
Покриття після реконструкції змішане: бруківка збережена на частині проїзду, поруч — гладкіші ділянки й трамвайна колія. Для пішохода це означає нерівний ритм кроку біля перехресть і на зупинках, а не «історичний брук усюди». Тротуари ширші, ніж до 2020-го, але потік біля Політехніки в навчальні години щільний.
Приклад. Найзручніший огляд фасадів — іти не по осі дороги, а змінними сторонами: храм і школа № 3 читаються з одного боку, головний корпус і гімназія — з протилежного. Переходити варто лише регульованими переходами: перехрестя з Чупринкою, Антоновича–Митрополита Андрея та вихід на Городоцьку лишаються напруженими.
Музей «Тюрма на Лонцького» працює у вівторок–п’ятницю та в неділю з 10:00 до 19:00, із перервою 13:00–14:00; понеділок і субота — вихідні. Вхід і екскурсія безкоштовні. Органний зал у будинку № 8 має окремий розклад концертів: з вулиці видно лише зовнішній обсяг храму, інтер’єр без квитка чи екскурсії не оглянути.
Пам’ятник на площі Кропивницького зручно брати як кінцеву точку, а не як старт: від Коперника до площі ви послідовно бачите найстаріший храмовий обсяг, університетський блок і вже потім монумент із стелою. У зворотному напрямку легко «проскочити» костел, бо погляд одразу чіпляється за Політехніку.
Орієнтири для сьогоднішньої прогулянки вулицею
Якщо вам потрібна коротка довідка на місцевості, досить трьох номерів: № 8 — вежі органного залу, № 12 — головний корпус Політехніки, № 1 — комплекс колишніх казарм і вхід до музею з боку Калинець. Цього вистачає, щоб не плутати вулицю Степана Бандери з Городоцькою чи із самою площею Кропивницького.
Якщо плануєте лише зовнішній огляд, закладайте 40–60 хвилин від Коперника до площі без заходу всередину; з музеєм — ще 1–1,5 години в дні роботи експозиції. Якщо цікавить інтер’єр костелу, перевіряйте афішу органного залу на конкретну дату, а не орієнтуйтеся на «відчинені двері вдень».
Якщо йдете з візком або з обмеженою рухливістю, тримайтеся оновлених тротуарів із тактильною плиткою і уникайте міжколійного простору: там лишається бруківка й рейки. На навчальний день краще змістити прогулянку на ранок до пар або на вечір після пар — тоді фасади видно, а тротуар біля № 12 не перекритий потоком.